Генеральным партнером нашего проекта является Украина казино онлайн casinoboard.info
Історія села Бедевля - Висновки
ВИСНОВКИ
Історико-етнографічні дослідження є прикладом вивчення минулого на мікрорівні, коли на зрізі історії села, міста, сімейного мікроколективу уточнюється і збагачується подробицями картина історії. Загальні історичні закономірності втілюються в конкретні форми і вияви, відчутні образи, визначені події.
Історія села Бедевлі є складовою частиною історії Закарпаття, в ширшому розумінні – історії контактного регіону, де з давніх давен мирно співіснують різні етноси – українці, угорці, румуни, німці, поляки, словаки. Народна пам'ять, як ми помітили, має властивість зберігати інформацію навіть про віддалені періоди минулого. Тому професійний історик повинен не ігнорувати, а враховувати, значно ширше використовувати в якості джерел своїх досліджень такі матеріали. Особливо це стосується тих подій, свідками і сучасниками котрих були закарпатці, зокрема й подій 20-30-х рр. ХХ ст., не кажучи вже про радянський період.
Безхитрісна розповідь, позбавлена політичної кон'юнктури та заангажованості може стати не менш цінним свідченням про минуле, ніж архівний документ. Як нам відомо, зарубіжна історична наука широко використовує джерела, котрі іменуються "усною історією". А якщо та чи інша родина тривалий час мешкає в місті чи селі, то такі розповіді можуть містити великі масиви інформації, котра передається з покоління в покоління як дідівська традиція, котра може бути уточнена і виправлена за допомогою сучасних методів науки.
Як автор намагався довести в першому розділі своєї роботи, історія Бедевлі мала як багато спільного, так і дещо відмінне від інших сіл краю. Бедевля, зокрема, не була кріпацьким селом, а відносилась до поселень так званого "волоського права", будучи заснованою вихідцем з Волощини Бедевілом, котрий привів з собою перших поселенців. Роль села в господарській системі краю випливала з того, що бедевляни брали участь в обслуговуванні солотвинських соляних копалень.
Село було причетне й до знаменних подій, зокрема до визвольної війни 1703-1711 рр. під проводом Ференца Ракоці, до друкарні Грушівського монастиря тощо. Мешканці Бедевлі брали участь у подіях 1938-1939 рр., другій світовій війні. Імена загиблих занесені в Книгу пам'яті Закарпатської області.
Господарський уклад і сімейний побут бедевлян залежить від природно-географічних та кліматичних факторів передгір'я, виражаючи специфіку етнографічної групи тересвянських долинян. В Бедевлі, зокрема, більшою є питома вага скотарства та промислів у господарстві, оскільки землеробство обмежується недостатністю земельних ресурсів та родючості землі. Малоземелля змушувало бедевлян в 20-30-х рр. ХХ ст. шукати щастя за океаном. Хтось повертався, скопичивши грошей для купівлі землі. А хтось назавжди залишався на новій батьківщині, пускаючи там корені.
Можемо зробити висновок, що до середини ХХ ст. сімейний побут бедевлян ще зберігав риси традиційності. Впровадження радгоспно-колгоспної системи в радянські часи мав суттєвий вплив на нього, призвівши до зламу традиційних структур матеріальної культури.
А ось звичаї і традиції радянська партійно-атеїстична духовність не змогла викорінити. Тому в сільській місцевості з певними видозмінами вона доволі швидко відродилась після здобуття незалежності в 1991 р. і орієнтацією культурницької політики держави на відродження етнографічних традицій народу. Про це ставила питання ще Декларація про державний суверенітет України 1990 р.
Обрядовість і звичаї бедевлян підпорядковані календарно-господарському циклові та перебігові подій життя окремих сімей. Тому й свята можна загалом поділити на календарні та сімейні. Щодо календарних свят, то ми помічаємо синтез язичницької і християнської традицій в їх відзначенні. Обидві тісно переплелись протягом віків. Кожен обряд чи звичай насичені таємничою символікою, сакральним змістом. Обрядове дійство здобуває певне значення, тому велика увага приділяється правильності його виконання.
Велику допомогу у збиранні реліктів народної обрядовості надали поважні менканці села Марія Іванівна Юртин, Андрій Андрійович Маханець, Юлія Михайлівна Тиводар та деякі інші. Усі вони народились і прожили усе своє довге життя в Бедевлі. Тому вважаємо, що зібраний нами матеріал відображає звичаєві традиції "в чистому вигляді" і дає змогу відтворити особливості періоду з кінця ХІХ до середини ХХ ст.
Загалом варто відзначити, що народ накопичував практичні знання протягом багатьох століть. Зараз науковці кинулись вивчати засади народної медицини, методи лікування травами, основи народної дієтології, прикмети погоди і багато чого іншого. І виявилося, що ті знання, котрими буде володіти старенька бабуся цілком принагодилися для серйозної науки. А ось етнографи завжди застерігали від ігнорування багатовікового народного досвіду, традицій, історичних знань.
Таким чином, історико-етнографічні дослідження тривалий час ще будуть витребувані і наукою, і соціальним запитом і мають добру перспективу.скачать софт
Розробка сайту
